Душа - це якась особлива сила, присутня в людині, яка становить вищу її частину; вона оживляє людину, дає їй здатність мислити, співчувати, відчувати. У слів "душа" і "дихати" спільне походження. Душа створена диханням Бога, і вона має незнищенність. Не можна сказати, що вона безсмертна, тому що безсмертний за природою тільки Бог, душа ж наша незнищенна - в тому сенсі, що вона не втрачає своєї свідомості, не зникає після смерті. Однак у неї є своя "смерть" - це незнання Бога. І в цьому відношенні вона може померти.
Душа є сутність жива, проста і безтілесна, за природою своєю невидима для тілесних очей, розумна і мисляча. Не має форми, користується забезпеченим органом - тілом, надає йому життя і зростання, відчуває і породжує силу. Має розум, але не інший, порівняно з нею самою, а як чистісіньку частину її - бо як око в тілі, так і розум у душі. Вона самовладна і здатна бажати і діяти, мінлива, тобто добровільно змінюється, оскільки створена. Отримавши все це за природою від благодаті Того, Хто створив її, від Якого вона й отримала своє буття.